Ezekiel 2

Люди́на, що мудрість кохає, поті́шує батька свого, а хто попасає блудни́ць, той губить маєток. 1Цар утримує край правосу́ддям, а люди́на хаба́рна руйнує його. 2Люди́на, що другові своєму підле́щує, на сто́пах його па́стку ставить. 3У провині люди́ни лихої знахо́диться па́стка, а справедливий радіє та ті́шиться. 4Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізна́ння про це. 5Люди глузли́ві підбу́рюють місто, а мудрі утишують гнів. 6Мудра люди́на, що праву́ється із нерозумним, то чи гні́вається, чи сміється, — споко́ю не знає. 7Кровоже́рці нена́видять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу. 8Глупа́к уесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стри́мує. 9Володар, що слухає сло́ва брехливого, — безбожні всі слу́ги його! 10Убогий й гноби́тель стрічаються, — їм обом Господь очі освітлює.